Кожен із членів Спільноти в міру своїх сил, здібностей і кваліфікації забезпечує життєздатність спільноти, виконуючи посильну роботу. Оскільки більшість людей не є кваліфікованими працівниками, то важливо навчати мешканців певного виду праці – ремонту старих речей, рукоділлю, шиттю, сільськогосподарських робіт. Саме для цього було створено ремонтно-реставраційну майстерню, в якій вчаться та працюють мешканці Спільноти. Сама ідея діяльності та мета створення цієї майстерні виявились дуже життєздатними, оскільки у такій майстерні люди не лише набувають навичок ремонтно-реставраційної роботи, а й долають психологічну бездомність, адже багато із тих, хто працює в майстерні, мають житло. Працівники майстерні мають можливість отримати нові навички, які допомагають їм внести зміни у власне життя, повірити у власні сили, відчути власну спроможність діяти впевнено.
Під керівництвом досвідченого інструктора люди навчаються та працюють. Праця в команді, розподіл роботи, де результат залежить від усієї команди, гуртує людей, дає відчуття «плеча» один одному, позбавляє самотності. Кожен працівник майстерні на першому етапі, пройшовши співбесіду із соціальним працівником, обирає для себе прийнятний для нього вид робіт, починаючи із найпростіших речей. Спочатку багато часу приділяється виробленню елементарних звичок дисципліни праці, дотриманню графіка роботи, спілкуванню за працею. До складнішої роботи залучаються поступово, через набуття позитивного досвіду у виконанні простіших завдань. Разом з інструктором соціальний працівник постійно супроводжує працівників і навчає різним життєвим навичкам, потрібним для самостійного життя та праці. Виховується почуття відповідальності за виконану роботу. Робота постійно спрямовується не тільки на набуття професійних вмінь, які потім знадобляться у житті, але й на підвищення самооцінки особи та вироблення віри у свої можливості.
Позитивно набутий досвід під час спілкування за роботою в майстерні слугуватиме таким людям мотивацією до можливих позитивних змін у їхньому житті, до активної самодопомоги, до відновлення власних особистісних ресурсів та до можливості повернення у суспільство його повноправними членами. Ідея залучення людей, що є представниками маргінальної групи суспільства, до реставраційної діяльності створює можливість не лише здобути навички навчання та праці, а й має психотерапевтичний ефект: відновлюючи старі речі, людина разом із цим відбудовує власні пошкоджені психологічні конструкти.
Несподіваний розквіт талантів можна спостерігати і на заняттях із рукоділля. Створючи щось своїми руками, особа самостверджується, сповнюється почуттям власної гідності і значущості, починає бачити прекрасне навколо себе та в собі, вчиться естетично сприймати світ. Самоутверджуються люди і через успіхи в роботі з комп’ютером, що так само може допомогти в майбутньому у працевлаштуванні.
фото Jan Riemersma