Місія, цінності

ЛМГО «Спільнота взаємодопомоги «Емаус-Оселя» – це громадська організація, місія якої допомогти безпритульним людям віднайти свою гідність в Спільноті, а відтак у суспільстві; допомагати суспільству прийняти кожну людину та поширювати ідеї Руху «Емаус».

«Оселя» – одна з перших організацій в Україні, яка почала всіляко під­тримувати бездомних людей і в 2003 році створила унікальну Спільноту, де разом живуть і працюють, ведуть спільне господарство та допо­ма­га­ють іншим ті, хто опинився в скрутній ситуації. «Оселя» об’єднала людей, які відчули від­по­відальність за несправедливість сучасного світу й усвідомили своє привілейоване становище, а також людей, які втратили волю до жит­тя. Об’єднавшись, ми разом допомагаємо самі собі, один одному і тим, хто потребує допомоги.

Ідея створення Спільноти була пов’язана з великою кількістю залежних від алкоголю осіб, які після лікування не могли інте­гру­ватися у суспільство через втрачені родинні та соціальні зв’язки. Кіль­ка осіб з ініціативної групи пройшли стажування в подібних орга­ні­заціях у Польщі і в 2001 році заснували «Спільноту взаємодопомоги «Оселя» за підтримки Міжнародного Руху «Емаус», який об’єднує більше 350-ти Спільнот бездомних у майже сорока країнах світу.
Першою публічною акцією «Оселі» стала організація Святої Вечері для злиденних. Метою було виявити бідних людей, їхню кіль­кість і потреби, залучити їх до створення Спільноти та самоор­га­ні­за­ції. Найбільше хотілось, щоб якомога менше людей у цей день відчу­вали себе самотніми. У вечір Різдва Христового, 6 січня 2003 року, на терені церкви Св. Юра відбулась вечеря для самотніх і убогих, організована Спіль­нотою «Оселя» разом зі Шпиталем ім. Андрея Шептицького. Організатори за­просили всіх на спільну вечерю за одним великим родинним столом, підготували 80 місць, а прийшло близько 250 осіб. Для тих, кому не вистарчило місця, назовні були приготов­лені мангали, щоби можна було погрітися. Волонтери «Оселі» ви­но­сили їжу, колядували. Безліч радості, сліз, подяк. В той же час організатори були вражені масштабами біди, непомітної у повсяк­денному житті, тому вирішили зробити цей проект постійним і, крім Різдвяних Вечерь, проводити Великодні сніданки.
Перший такий сніданок був організований того ж року на по­двір’ї головного храму УГКЦ. Організатори розраховували на чотирьохсот гостей, а завітало набагато більше. Місце знайшлося усім – ніхто не був об­ра­жений. Прийшли не лише за шматком хліба, але і за любов’ю, під­тримкою, почуттям солідарності. Серед присутніх було чимало лю­дей без певного місця проживання, залежних від алкоголю, неповно­справ­них, одиноких пенсіонерів. Вперше у Львові ця акція не дозволила міс­ту забути про слабких, а створила реальну можливість для допомоги.
Згодом остаточно визначилась цільова група, з якою «Оселя» працює дотепер – це не тільки залежні, що потребують ресо­ціа­лі­зації, але й неповносправні, бездомні, безробітні люди – усі, хто з різних опинився на «узбіччі» суспіль­ства. Під час проведення святкових акцій працівники та волонтери «Оселі» проводили бесіди з бездомними, під час яких виявили, що однією з основних проблем цих людей є безпомічність та відсутність можливості самостійного виходу з кризової ситуації. Цим людям важливо створити умови, в яких вони самостійно могли б подолати кризу, реабілітуватися після пережитих подій. Це зміцнило впев­не­ність у необхідності створення спільноти, де самотні й бездомні мог­ли б жити, разом працювати та піклуватися один про одного як у справж­ній родині.

 «Оселя» була створена за прикладом спільнот Міжнародного рух «Емаус» і згодом у 2010 році стала його членом.

У своїй діяльності ми керуємося:

Статутом ЛМГО «Спільнота взаємодопомоги «Оселя», прийнятим Загальними зборами організації 23.12.2016; Маніфестом Міжнародного руху «Емаус», прийнятим 24 травня 1969 року під час Першої Світової Асамблеї у Берні, Швейцарія; Цінностями та основними принципами Міжнародного Руху «Емаус», прийнятими на Світовій Асамблеї 2016 у Джезоло, Італія; та цінностями, описаними нижче.

Наші основні цінності:

повага до людей, їхньої гідності, та їхнього  оточення;

ділення у всіх його проявах – людське, матеріальне, фінансове;

відкритість, що веде до взаємності;

солідарність, що проявляється у спільноті та бажанні жити разом;

прийняття – практика, що виражається у «безумовному прийнятті»;

спільнотність як спосіб життя та взаємодії між людьми.