Олеся Саноцька, засновниця та керівниця “Емаус-Оселі”, народилася у Львові в 1970 році. Закінчила Львівський державний коледж декоративного та ужиткового мистецтва ім. Івана Труша. Працювала художницею-декораторкою, була волонтеркою громадської організації «Дорога». Після стажування у польських організаціях, що займаються проблемами залежності і бездомності, почала вивчати соціальну роботу. У 2002 році разом з однодумцями заснувала спільноту «Оселя».
“У 2001 році мене як волонтера іншої громадської організації запросили до Польщі для ознайомлення з організаціями, які працюють з безпритульними. Ми побачили людей із непростим минулим, які разом живуть, працюють, щось організовують. Там панувала дружня атмосфера. Я зрозуміла, що теж хотіла б займатися чимось подібним. Після повернення додому ми дивилися, чи буде можливо таке зробити у Львові”.
“2003 року вперше приготували Святу вечерю разом із працівниками Шпиталю ім. Митрополита Андрея Шептицього. Для мене це стало підтвердженням, що я хочу займатися саме цим. Тоді ж я зрозуміла, що моя робота потрібна не тільки людям, яким ми допомагаємо, а й мені – так можу знайти для себе застосування і це приносить мені задоволення”.
Олеся була керівницею “Оселі” впродовж 14 років. Зі старої маленької хатинки у Винниках вона збудувала потужну організацію, одну з найкращих в Україні, які допомагають бездомним людям. Безліч інноваційних для України проектів: спільнота життя та праці, соціальне підприємництво, контейнери для одягу, благодійні крамниці, соціальний гуртожиток з’явилися у Львові завдяки праці Олесі Саноцької. На її рахунку сотні людей, яким вона допомогла, багато врятованих життів.
“Ми хочемо працювати не тільки з бездомністю. Бездомність – це дуже вузьке означення проблеми. «Оселя» має на меті надавати допомогу у віднайденні сенсу життя людям, що з різних причин опинилися на маргінесі суспільства”.
“Спільнота «Оселя» – це не притулок для бездомних. Це місце, де люди, які відчувають відповідальність за те, що відбувається у світі, та люди, які втратили сенс свого існування, об’єдналися задля допомоги собі та іншим. Так функціонує Спільнота і так працює «Емаус» у 40 країнах світу. Це певний стиль життя. Людина не тільки знаходить дах над головою, а починає жити інакше”.
“Така ідея потрібна не тільки бездомним людям, а й усім в Україні – ідея взємодопомоги, ідея того, що нема непотрібних людей. Суспільство не може собі дозволити викреслити когось зі свого списку. В суспільстві, яке себе поважає, безпечно мала б почувати себе кожна людина. І як можна бути щасливим, коли є люди, які помирають від голоду, які на вулиці помирають? В посткомуністичній державі, де не визнавали бездомність, як соціальну проблему, треба було дуже багато про це говорити, щоб нас зрозуміли”.
На 47 році життя, у квітні 2016 року, Олеся Саноцька відійшла у вічність через тяжку недугу. Її справа живе. Спільнота “Емаус – Оселя” продовжує працювати за тими засадами і принципами, які були закладені Олесею, та береже пам’ять засновниці.
У 2023 році вийшла у світ книжка Мар’яни Сохи “Тепер ми стоїмо разом” про життя і працю Олесі Саноцької.